Ви будуєте будинок із каміном, лазню або плануєте встановити піч? Чудово! Але чи замислювалися ви, що відбувається всередині димоходу за кілька років експлуатації? Дрібні тріщини, осідання кладки, руйнування швів, затяжний запах гару і небезпечні витоки диму – все це часті наслідки неправильно влаштованого димоходу.
Більшість забудовників фокусуються на зовнішньому оздобленні, ізоляції та естетиці, не беручи до уваги найважливішу деталь – армування димаря. Тим часом саме воно відповідає за міцність, довговічність і безпеку всієї конструкції. Без нього димохід може почати руйнуватися вже через 2-3 сезони.
Виникають запитання:
- Чи потрібно взагалі армувати димохід?
- Яка арматура підійде під високі температури і кислотний конденсат?
- Як правильно укласти арматуру в цегляній або бетонній шахті?
- Які помилки роблять навіть досвідчені майстри?
- І що потрібно зробити, щоб димар не розвалився через пару років?
Читаємо далі – і будуємо димар, який не підведе.
Чому армування димоходу необхідне
Армування димоходу – це не забаганка, а конструктивна необхідність, зумовлена як фізико-хімічними процесами, так і нормативними вимогами до безпеки. Особливо це актуально під час будівництва з цегли, газобетону, залізобетонних блоків або в разі монолітних бетонних шахт.
Термічні деформації: температурні цикли і теплове розширення
Димоходи працюють у режимі багаторазових температурних коливань. Під час інтенсивної топки температура в каналі може досягати 400-600 °C, а у верхній частині навіть 700-800 °C, особливо в разі неправильної тяги або сажі. Після завершення роботи система швидко остигає, особливо в зимовий період.
Це спричиняє:
- Термічне розширення матеріалів, за якого цегла і розчин зазнають значних внутрішніх напружень.
- Мікротріщини в місцях з’єднань, особливо в горизонтальних швах.
- Втомне руйнування кладки при щоденних перепадах температури.
Арматура, правильно укладена в тілі кладки, працює як сполучна ланка між рядами, перерозподіляє зусилля і запобігає розкриттю тріщин.
Хімічний вплив: конденсат і кислоти
У всіх сучасних твердопаливних і газових системах у димоходах утворюється кислотний конденсат, що містить:
- Сірчисті сполуки (при згорянні мазуту, вугілля);
- Азотні оксиди (при горінні газу);
- Залишкову вологу, смоли і дьоготь (при дров’яному опаленні).
Температура «точки роси» газів – близько 45-60 °C, і саме в цей момент на внутрішніх стінках осідає агресивна волога, що викликає руйнування цегли і розчину. Це особливо небезпечно в міжсезоння і за тривалих періодів низькотемпературної роботи котла.
Норматив: Відповідно до ДБН В.2.5-20:2018 і ДСТУ-Н Б В.2.5-35:2007, димарі для твердопаливних систем мають бути виконані з корозійностійких матеріалів з обов’язковим захистом від кислот і вологи – і арматура тут відіграє критичну роль.
Важливо: застосовується тільки арматура з антикорозійним покриттям (цинк, скло-, базальтопластик), або із зовнішнім цементним захистом не менше 25 мм.
Механічні та вітрові навантаження
Верхня частина димоходу піддається:
- Постійним вітровим навантаженням, особливо в малоповерховій забудові;
- Осьовим навантаженням від власної ваги (якщо висота >5 м);
- Вібраціям при розпалюванні, розе вітрів, роботі вентиляційних систем.
На практиці це проявляється як:
- Розшарування зовнішньої частини кладки;
- Зміщення верхніх рядів;
- Обвалення оголовка під час морозного здимання основи.
Наявність поясних армувальних сіток (через кожні 4-5 рядів цегли) дає змогу:
- Жорстко зв’язати конструкцію по периметру;
- Знизити локальні напруги;
- Збільшити стійкість під час сейсмічних навантажень (актуально для південного заходу України – Закарпатська, Одеська, Чернівецька області, згідно з ДСТУ-Н Б В.1.1-27:2010).
Основа та усадка: слабкі фундаменти та помилки проєктування
Часто димохід ставиться:
- На плиту перекриття без окремого фундаменту;
- На стрічковий фундамент із неоднорідною основою;
- На покрівлі без належного компенсатора температурних деформацій.
У результаті:
- Відбувається нерівномірна усадка;
- Верхня частина може нахилитися або тріснути;
- Розриви виникають по вертикалі вздовж ослаблених швів.
Арматурні стрижні та заставні елементи, заведені в тіло стіни, дають змогу:
- Жорстко зв’язати димохід із несучими конструкціями;
- Компенсувати осадові рухи;
- Працювати на вигин і розтягнення.
Без армування димохід – зона ризику
Армування – це не просто додатковий захід. Це необхідність, продиктована реальними умовами експлуатації:
- Перепади температур,
- Хімічна агресія,
- Осьові та бічні навантаження,
- Фізичний знос.
При правильно виконаному армуванні термін служби цегляного або бетонного димоходу збільшується мінімум на 20-30 років, а витрати на ремонт і відновлення – зменшуються в 5-7 разів.
Вимоги до арматури для димоходів
Арматура, що використовується в конструкціях димоходів, повинна одночасно витримувати високотемпературне навантаження, агресивне хімічне середовище, динамічні та усадочні напруження, а також довготривало зберігати міцнісні характеристики без корозії та руйнування. Неправильно підібраний тип арматури може призвести до передчасного руйнування не тільки армуючого каркаса, а й усієї конструкції димоходу.
Розберемося, які характеристики арматури дійсно критичні і що потрібно враховувати під час її вибору.
Матеріал арматури: температурна і хімічна стійкість
У димоходах допускається використання тільки тих видів арматури, які не втрачають міцності та стійкості в умовах:
- багаторазових термічних циклів (від -20 °C до +600 °C і вище);
- контакту з кислотним і лужним конденсатом;
- можливого зволоження і замерзання в міжсезоння.
Нержавіюча сталь (AISI 304, AISI 316, 321)
- Це оптимальний матеріал для армування внутрішніх конструкцій димоходів і жаростійких шахт.
- Сталі марки AISI 316 містять молібден, що робить їх особливо стійкими до лугів, кислот і хлорвмісних конденсатів.
- Температурний діапазон: до +800 °C без втрати міцності.
- Термін служби при правильному захисті бетону: 50+ років.
Застосовується:
- у залізобетонних і бетонних шахтах димоходів;
- у високих димоходах (понад 6 м);
- у місцях із високою вологістю (наприклад, котельні, лазні, каміни на дровах низької вологості).
Оцинкована арматура
Дозволена тільки за умови:
- ізоляції від внутрішніх димових газів;
- використання якісного бетону з водоцементним відношенням <0.45;
- захисту додатковим гідроізоляційним шаром або протикислотною штукатуркою.
Неприпустима:
- усередині вологих ділянок димоходів;
- у зоні, де можливий контакт із конденсатом.
Базальтопластикова і склопластикова арматура
Не допускаються до застосування в димоходах:
- мають низьку термостійкість – руйнування починається за 200-250 °C;
- не мають потрібної жаростійкості;
- схильні до деградації під дією хімічних парів.
Використовувати такі матеріали можна тільки у фундаменті або нижніх частинах огороджень, що не контактують із димовими продуктами.
Діаметр арматурних стрижнів: розрахунок і практика
Правильний вибір діаметра залежить від:
- висоти димоходу;
- маси кладки;
- навантажень від вітру й опадів;
- типу і щільності кладочного матеріалу.
Рекомендовані значення:
- Вертикальні (несучі) стрижні:
- Хомути, поперечні зв’язки, каркаси: Ø 6-8 мм (залежно від товщини кладки і перетину труби).
Арматура розміщується:
- або по кутах перетинів (для цегляних димоходів),
- або по периметру шахти (у бетонних і комбінованих системах),
- з кроком хомутів не більше 400 мм по висоті.
Клас міцності арматури: чи витримає вона 30 років?
Згідно з ДСТУ 3760:2019 («Арматура сталева для залізобетонних конструкцій»), для конструкцій з високим температурним навантаженням застосовні класи:
- А400 (старе позначення – A-III) – допустимий мінімум, але з обмеженою пластичністю;
- А500С / B500C (зварювальна і сейсмостійка арматура) – оптимальний вибір:
- висока міцність на розтягнення;
- підвищена опірність тріщиноутворенню;
- пластичність, що допускає деформації без руйнування;
- сумісність зі зварними каркасами і ручною в’язкою.
Також допускається:
- Клас С235/С240 – для невідповідальних елементів;
- Арматура BSt500S (за EN 10080) – для імпортних каркасів.
Захист від корозії: умова довговічності
Будь-який армувальний елемент у димоході має бути захищений від:
- вологи, що надходить зовні та зсередини;
- парів кислот і лугів;
- руйнування при перепадах температури.
Методи захисту:
- Захисний шар бетону – мінімум 25 мм до зовнішньої поверхні (за СНиП 2.03.01-84);
- Просочення гідрофобізаторами (в місцях контакту з повітрям і вологою);
- Застосування марок бетону не нижче В25 W6 F100;
- Використання жаростійких цементів (глиноземистий, пуцолановий).
Альтернатива — нержавіючі хомути та анкери:
- Застосовуються в місцях примикання димоходу до перекриттів та покрівлі;
- Забезпечують стійкість при усадці будівлі або навантаженнях від снігу та вітру.
Схема армування димоходу
Армування димоходу – це не універсальний шаблон, а інженерно обґрунтоване рішення, яке підбирається залежно від типу конструкції, висоти труби, кліматичних умов, типу палива та матеріалів кладки. Помилки на цьому етапі можуть призвести до мікротріщин, розшарування та зниження тяги, а в перспективі до повної розгерметизації каналу.
Розглянемо в деталях дві основні схеми армування, які застосовуються у будівництві димоходів в Україні: цегляних та монолітних (бетонних), з технічними поясненнями, нормативами та професійними рекомендаціями.
Армування цегляного димаря
Цегляний димар – традиційне рішення для приватних будинків, лазень, камінів та твердопаливних котлів. Незважаючи на зовнішню простоту, такі конструкції схильні до точкової усадки, температурної деформації, короблення та вібрацій, особливо при висоті від 5 метрів і більше.
Рекомендована схема армування:
- Горизонтальне армування:
- Армуюча сітка з оцинкованого дроту Ø 3–5 мм із осередком 100×100 мм або прутки Ø 6–8 мм.
- Укладається через кожні 3-5 рядів кладки (залежно від марки цегли та висоти).
- Сітка втоплюється у горизонтальні шви розчину, при цьому:
- Товщина шва має бути не менше 12 мм;
- Проконтролювати, щоб сітка не виступала назовні та була повністю закрита розчином.
- Вертикальна арматура:
- Прутки Ø 8-10 мм встановлюються по кутах перерізу димоходу (зазвичай 4 шт. у перерізі);
- Зв’язуються дротом із сіткою або з поперечними хомутами;
- Відстань між хомутами – 300-400 мм за висотою.
- Тип розчину:
- Використовується цементно-піщаний розчин марки М100 та вище згідно ДСТУ Б В.2.7-126:2011.
- В умовах високої температури рекомендований розчин на жаростійкому цементі або з додаванням шамоту.
- Температурні шви:
- Обов’язково влаштовуються кожні 3 метри висоти (при висоті димоходу > 6 м) із заповненням жаростійким герметиком;
- Не допускається наскрізне армування через температурні зазори – можливе прогрівання та руйнування.
- Особлива увага:
- Ділянки переходу через перекриття та покрівлю армуються додатково:
- обв’язування перерізів прутками Ø 10 мм;
- посилення цементно-шамотної обмазки або гільзи.
Факт: За ДБН В.2.5-20:2018 (“Газопостачання”) та ДБН В.2.5-67:2013 (“Опалення”), висота димаря від колосникових грат до оголовка повинна бути не менше 5 м, а конструкція повинна забезпечувати стійкість до термічного руйнування.
Армування монолітного (залізобетонного) димаря
Монолітний димар або вентиляційна шахта з бетону застосовується:
- у багатоквартирних та таунхаусах;
- при об’єднанні димових та вентиляційних каналів;
- як частина монолітного ядра будівлі.
Це найбільш надійний тип конструкції, але вимагає грамотного армування та дотримання технологій.
Схема армування:
- Вертикальні несучі стрижні:
- Встановлюються за периметром перерізу шахти (зазвичай квадрат 300×300 мм або прямокутник);
- Використовується арматура Ø 10-14 мм класу А500С;
- Відстань між вертикалями – не більше 300 мм;
- Кількість стрижнів: від 4 до 8, залежно від навантаження.
- Хомути та поперечні зв’язки:
- Встановлюються кожні 300-400 мм за висотою;
- Діаметр хомутів – 6-8 мм, крок залежить від висоти та товщини стін;
- Обов’язково використовувати фіксатори захисного шару, які забезпечують 25-30 мм покриття бетоном.
- Каркас:
- Формується до встановлення опалубки;
- Обв’язування виконується вручну на дроті Ø 1.2 мм;
- Зварювання заборонено, оскільки викликає перегрів металу та порушення температурних швів.
- Бетон:
- Рекомендується використовувати жаростійкий бетон марки не нижче В25, клас W6 (водонепроникність) та F100 (морозостійкість);
- Добавки – жаростійкі наповнювачі, пластифікатори, мікрокремнезем;
- Вологість бетону – не більше 8%.
- Додаткове армування:
- У місцях примикання до стін та перекриттів;
- При переході до оголовка (особливо якщо він виконаний з іншого матеріалу);
- У точках установки дефлектора або парасольку-переходу.
Факт: Відповідно до ДСТУ Б В.2.6-98:2009, при висоті монолітного димаря понад 9 м, необхідно розрахункове посилення кожного кута каркасу з додатковою діагональною арматурою.
Часті помилки при армуванні димарів
| Помилка | Чому це критично | Як робити правильно |
|---|---|---|
| Використання звичайної арматури без покриття | Швидка корозія, розтріскування бетону | Тільки нержавіюча або оцинкована арматура |
| Порушення захисного шару | Вихід арматури на поверхню, корозія | Мінімум 25-30 мм бетону між арматурою та краєм |
| Армування без розрахунку навантажень | Слабка жорсткість, ослаблення конструкції | Врахувати вагу конструкції та вітрове навантаження |
| Застосування базальтової/склопластикової сітки | Втрата міцності під час нагрівання >200°C | Винятково металева арматура |
| Неармовані ділянки біля основи | Концентрація напруг під час зрушень | Обов’язково армувати фундамент димоходу |
Додаткові рекомендації для довговічності димоходу
Стійкість димоходу до агресивного середовища, термоциклів та навантажень залежить не тільки від схеми армування. Матеріали, сполучення, захист від вологи та температурних деформацій – все це критично впливає на термін служби конструкції. Нижче наведено професійні рекомендації, що ґрунтуються на нормах ДБН, ДСТУ та багаторічному досвіді експлуатації димоходів в умовах України.
№1. Використовуйте жаростійкі розчини для кладки
Проблема: звичайні цементно-піщані суміші при температурі вище 150 ° C починають втрачати міцність і тріскати.
Рішення:
- Застосовуйте жаростійкі розчини, наприклад, на основі глиноземного цементу (ГЦ), шамоту, вермікуліту або перліту.
- Відповідні суміші:
- Глиноземно-цементний розчин М100-М150;
- Шамотна суміш (шамот + рідке скло);
- Готові склади типу Pechmax, Refraline, Суміш МКР та ін, що витримують до 1000-1200°C.
Норма: згідно з ДБН В.2.6-162:2010, для конструкцій, схильних до нагрівання понад 200°C, необхідно використовувати розчини на жаростійких цементах.
Технічна порада: у місцях максимального нагріву (камінні зони, оголовок) рекомендується локально використовувати глиняно-шамотні розчини з коефіцієнтом лінійного розширення, близьким до цегли.
№2. Бетон класу не нижче В20 – і тільки з добавками
Проблема: при високих температурах та наявності вологи звичайний бетон руйнується зсередини через паровий тиск та нерівномірне розширення.
Рішення:
- Використовуйте бетон марки В20-В25 (М250-М300), що відповідає ДСТУ Б В.2.7-176:2008.
- Добавки:
- Пластифікатори на основі лігносульфонатів або полікарбоксилатів – підвищують щільність та водонепроникність;
- Мікрокремнезем або зола-віднесення – для підвищення жаростійкості;
- Жаростійкі наповнювачі: шамотна крихта, подрібнений керамзит, вермікуліт.
Факт: правильно приготовлений бетон із мікрокремнеземом витримує короткочасні термошоки до 400°C без тріщиноутворення.
№3. Термічна компенсація у зоні примикання до покрівлі
Проблема: при нагріванні до 300-400 ° C димохід подовжується на 5-15 мм, що викликає тертя та руйнування вузлів сполучення з дахом.
Рішення – забезпечте температурний компенсатор на стику шахти та покрівельного пирога:
- Використовуйте нержавіючу гільзу або гнучку компенсуючу манжету (муфту);
- У зазорі між гільзою та димоходом укладіть термостійкий ущільнювач (каолінова вата, базальтова фольгована стрічка);
- Зовні – монтаж фартуха з оцинкованої жерсті на кшталт “суперсендвіча” з повітряним зазором.
Норма: згідно з ДБН В.2.6-31:2021, у місцях проходження крізь покрівлю обов’язково передбачати температурні деформаційні вузли із незалежним рухом шахти та покрівельних елементів.
№4. Гідроізоляція основи та місць проходу через перекриття
Проблема: капілярна волога, конденсат та атмосферні опади, що проникають через незахищену основу, викликають корозію арматури та розтріскування кладки.
Рішення:
- На стику димаря та фундаменту:
- укладання двох шарів бітумної гідроізоляції (руберойд, склогідроізол);
- або – ін’єкційна відсікання по периметру.
- При проході через перекриття:
- монтаж гільзи з оцинкованої сталі із заповненням жаростійкою мінеральною ватою;
- герметизація зазору термостійким герметиком на основі силікатів.
Факт: у північних регіонах України (Житомирська, Сумська обл.) спостерігалося руйнування цегляних димоходів уже через 2–3 зими за відсутності гідроізоляції основи.
№5. Використання кислотостійкої сталі з армованою обоймою (для промислових об’єктів)
Проблема: при спалюванні мазуту, торфу або газового палива в умовах неповного згоряння в димових газах присутні SO₂, HCl, HNO₃, що утворюють агресивний конденсат (pH < 3,5).
Рішення:
- Застосування внутрішніх вставок із кислотостійкої нержавіючої сталі (наприклад, AISI 316Ti або 904L), стійкої до хлору та сірки.
- Монтаж армованої обойми:
- арматурний каркас (сітка або спіраль) Ø 8–12 мм за зовнішнім діаметром вставки;
- заливання жаростійким бетоном з товщиною шару не менше 50 мм;
- обов’язковий захист від конденсату зовні – гідрофобізуюче просочення.
Норма: згідно з ДСТУ EN 1856-1:2014, промислові димарі, що контактують з кислотним конденсатом, повинні мати класифікацію корозійної стійкості не нижче V2.
Висновок: довговічність димаря починається з правильної арматури
Димар – це не просто канал для виведення диму, а технічно складна конструкція, яка щодня піддається впливу високих температур, вологи, кислотного конденсату, термошоків та деформацій. При неякісному армуванні вже через 2-3 роки ви можете зіткнутися з:
- тріщинами у шахті;
- розшаруванням бетону;
- розгерметизацією стиків;
- витіканням димових газів у приміщення;
- необхідністю дорогої реконструкції.
Щоб цього уникнути, необхідно:
- використовувати арматуру з нержавіючої сталі або сталі класу В500С з антикорозійною обробкою;
- дотримуватися технології в’язки арматури вручну, виключивши зварювання;
- враховувати термічне розширення і передбачати компенсаційні вузли;
- застосовувати жаростійкі бетони і суміші для кладки із сертифікованими добавками;
- забезпечувати надійний захист від вологи в зонах проходу через перекриття і покрівлю.
Не маєте досвіду в розрахунках або сумніваєтеся у виборі матеріалів? Не ризикуйте – зверніться до професіоналів.
Де купити перевірену арматуру для димоходу
На металобазі «Стіллар» ви отримуєте не просто арматуру, а готове інженерне рішення:
- Нержавіюча арматура Ø 6-12 мм із гарантованою жаростійкістю – ідеальна для армування бетонних і цегляних шахт;
- Зварні сітки зі сталі В500С з антикорозійним покриттям – для поперечних зв’язків і армопоясів;
- Оцинковані хомути, фіксатори, дріт – все для ручної обв’язки без зварювання;
- Консультації інженера з підбору діаметра, схеми армування, класу сталі та бетону;
- Доставка по всій Україні – безпосередньо зі складів у Києві, Дніпрі, Львові, Одесі.
Будуйте з розумом – будуйте зі «Стіллар»!
Надійність димоходу починається не з облицювання, а з грамотного проектування і правильно підібраної арматури. Компанія «Стіллар» допоможе вам уникнути помилок, підбере оптимальні рішення і забезпечить якісні матеріали – від нержавіючих стрижнів до сіток і дроту.
Зверніться до нас уже сьогодні – і отримайте професійний супровід на кожному етапі: від розрахунку до постачання. «Стіллар» – надійне армування для вашого безпечного димоходу.